Як встановити верстат на віброопори без фундаменту: покроково

Коли верстат можна ставити на віброопори без фундаменту

Віброопора - це гумометалева подушка зі шпилькою, на яку станина спирається замість фундаментних болтів. Гума гасить коливання між верстатом і підлогою, а різьбова шпилька дає змогу виставити верстат за рівнем. Більшість токарних, фрезерних, свердлильних і шліфувальних верстатів середнього розміру з жорсткою станиною так і встановлюють - без окремого фундаменту, прямо на бетонну підлогу цеху. У цехах це часто так і називають - «поставити станок на віброопори».

Перше, що треба зробити, - відкрити паспорт або настанову з експлуатації верстата і знайти розділ про встановлення. Там вказано, чи допускає виробник встановлення на віброопори, скільки точок опори має станина і як вивіряти верстат. Якщо виробник вимагає фундамент або анкерне кріплення, віброопори його не замінюють. Детальніше про цей вибір - у статті віброопори чи фундамент.

Друге - маса. Кожна опора має робочий діапазон навантаження, і навантаження на неї має бути не менше мінімуму і не більше максимуму. Як вибрати тип опори під машину, розібрано в посібнику з вибору віброопор для верстатів; тут - сам монтаж.

• Паспорт верстата дозволяє встановлення на віброопори (або не вимагає фундаменту).
• Відома маса верстата з оснащенням і кількість точок опори станини.
• Підлога - суцільний бетон, без порожнин і тріщин у місцях встановлення.
• Є чим підняти верстат: кран, таль або домкрати, і стропи з паспортною схемою строповки.

Крок 1. Перевірка підлоги під віброопори

Віброопора передає всю вагу верстата на маленьку площу. Подушка ОВ-31М має діаметр 140 мм, тобто площу близько 154 см². Якщо на опору припадає 2000 кг, тиск на підлогу - приблизно 13 кгс/см² (близько 1,3 МПа). Для суцільної бетонної підлоги цеху це помірне навантаження, а от плитка на тонкій стяжці, старий асфальт чи дерев'яна підлога можуть тріснути або продавитися, і верстат з часом втратить рівень.

Огляньте місця, де стоятимуть опори. Простукайте підлогу: глухий звук під плиткою чи стяжкою означає порожнину. Тріщина під опорою - це майбутня осадка. Якщо в цеху є перепад висоти або ухил, заміряйте його заздалегідь: регулювання ОВ-31М за висотою - 12 мм, і більший перепад опорою не вибрати.

На помітно нерівній або похилій основі, де звичайна опора не стає всією подушкою, розгляньте шарнірні віброопори, наприклад ІВ М12, - у них шпилька з'єднана з корпусом шарнірно і подушка прилягає до підлоги навіть при перекосі.

• Бетон без порожнин і тріщин під кожною опорою.
• Без плитки на тонкій стяжці, асфальту, дерев'яного настилу під опорами.
• Перепад висоти між точками опори не більший за діапазон регулювання опори.
• Поруч немає люків, каналів, трубопроводів у підлозі під опорами.

Крок 2. Скільки віброопор і куди їх ставити

Опори ставлять під точки опори станини - зазвичай це отвори під фундаментні болти в лапах або основі верстата. Скільки отворів, стільки й опор: шпилька опори проходить крізь отвір і верстат лягає на опору лапою. Розташування точок опори є на установочному кресленні в паспорті. Ставити опори «де зручно» не можна - станина розрахована на опору саме в цих місцях.

Далі перевірте навантаження на кожну опору. Масу верстата з оснащенням поділіть на кількість опор - це середнє значення. Але маса розподілена нерівномірно: у токарного верстата важча передня бабка, у фрезерного - консоль і стіл. Тому опори під важчим краєм навантажені більше. Як це порахувати і які приклади, розібрано в статті скільки віброопор потрібно на верстат.

Кожна опора має працювати всередині свого діапазону. Нижче мінімуму вона надто жорстка для цієї маси і не працює в розрахунковому режимі, вище максимуму - перевантажена. Для моделей, що є в розділі комплектуючі до верстатів, діапазони такі:

Крок 3. Як безпечно підняти верстат і поставити на опори

Верстат піднімають так, як вказано в паспорті: краном або талем за схемою строповки, або домкратами під передбачені для цього місця. Масу беріть з паспорта, а вантажопідйомність строп і кут їх розведення перевірте калькулятором навантаження на стропи. Якщо верстат куплений з рук і паспорта немає, корисно прочитати, на що дивитися при покупці, у статті верстат б/у чи новий.

Перед тим як опускати верстат, виставте всі опори в середнє положення регулювання, щоб був запас і вгору, і вниз. Наживіть шпильки в отвори лап і опускайте верстат повільно й рівно, щоб він сів на всі опори одночасно, а не впав на одну.

• Не стропуйте за шпиндель, патрон, ходовий гвинт, вали, рукоятки чи напрямні.
• Не працюйте під піднятим верстатом; для роботи під ним - надійні підставки.
• Опори ставте до опускання, а не підбивайте під уже опущений верстат.
• Опускайте без ривків: удар по гумовій подушці може її пошкодити.
• Перевірте, що кожна подушка всією площею лежить на підлозі.

Крок 4. Вивіряння верстата за рівнем шпилькою і гайкою

Для вивіряння потрібен слюсарний рівень (брусковий або рамний) з ціною поділки, яку вимагає паспорт верстата. Будівельний рівень для цього не підходить. Місця встановлення рівня теж вказані в паспорті: у токарного верстата це зазвичай напрямні станини в поздовжньому і поперечному напрямку, у фрезерного - стіл.

Висоту змінюють регулювальним вузлом опори - шпилькою і гайкою (у віброопори ОВ-31М діапазон 12 мм). Спочатку грубо виставте верстат по поперечному напрямку, потім по поздовжньому. Регулюйте потроху і по черзі, після кожного кроку знову ставте рівень. Як саме влаштований регулювальний вузол і які розміри в ОВ-31М, дивіться в статті віброопора ОВ-31М: характеристики.

Головна пастка довгих станин - скручування. Якщо в станини шість чи вісім точок опори, можна виставити рівень по краях, але середня опора буде недовантажена або перевантажена, і станину скрутить. Тому рівень перевіряють у кількох положеннях уздовж станини (у токарного - переміщуючи супорт), а не лише по кінцях. Норми відхилень - тільки за паспортом верстата; для точних машин, наприклад токарного 16К20, вони вказані в розділі про встановлення.

Коли рівень у нормі, затягніть контргайки, не збиваючи регулювання, і ще раз перевірте рівень після затягування.

• Почніть із середнього положення всіх опор.
• Спершу поперечний рівень, потім поздовжній, потім перевірка вздовж усієї станини.
• Жодна опора не повинна «висіти»: перевірте, що кожна навантажена.
• Після затягування контргайок - повторний замір.

Крок 5. Фіксатор від зсуву і перевірка після обкатки

Під час роботи верстат на гумі може повільно «повзти» по підлозі, особливо якщо є ударні або знакозмінні навантаження, як у пресів. Від цього ставлять фіксатор віброопори ОВ-31М - він закріплює встановлене обладнання від зсуву. Його розміри A 180, B 140, C 119, D 18 мм під опору з подушкою 140 мм; ціна - від ~345 грн без ПДВ за штуку. Спосіб кріплення фіксатора до вашої підлоги уточніть при замовленні.

Гума під навантаженням з часом трохи осідає, тому рівень після першого встановлення - ще не остаточний. Перевірте його після перших днів роботи і підрегулюйте, а далі - періодично або якщо змінилася точність обробки. Якщо паспорт верстата задає порядок повторного вивіряння, дотримуйтесь його.

Перевіряйте і те, заради чого ставили опори: чи зменшилась вібрація на сусідньому обладнанні та на деталі. Ширше про це - у статті про віброізоляцію обладнання.

Типові помилки при встановленні верстата на віброопори

Ці помилки найчастіше зводять нанівець користь від опор або псують геометрію верстата:

• Опора вибрана не за навантаженням: легка ОВ М12 під важкою передньою бабкою або важка ОВ-31М під машину, що дає менше 250 кг на опору.
• Опори стоять не під точками опори станини, а «як вийшло».
• Верстат вивіряли тільки по кінцях довгої станини, і її скрутило.
• Одна з опор не навантажена - верстат тримається на трьох опорах з чотирьох.
• Опори стоять на плитці, стяжці з порожнинами або на краю каналу.
• Рівень не перевірили після осадки гуми, а потім шукали причину конусності деталей у верстаті.

Чек-лист: встановлення верстата на віброопори

Роздрукуйте таблицю і проходьте її по порядку. Якщо треба підібрати опори під конкретний верстат - надішліть модель і масу через запит комерційної пропозиції.